Коли людина керує автомобілем, випадково повертає з правильної дороги і доїжджає до глухого кута, то вона повертає назад, знаходить місце помилки і повертається на потрібний маршрут. Поведінка логічна. В основі раціонального мотиву поведінки лежать два явища – ясне усвідомлення своєї помилки та адекватне сприйняття чинників зовнішнього середовища.
Що ж відбувається, якщо фактори зовнішнього середовища сприймаються неадекватно, на основі домінуючого впливу стереотипів, що сформувалися внаслідок травмуючих подій минулого чи страхів перед майбутнім? Відповідь очевидна – людина не усвідомлює помилку і починає облаштовуватися у знайденому глухому куті. Облаштовуватись тільки тому, що не бачить дороги назад. Не бачить. Хоча вона є.
Однак глухий кут знаходиться недалеко від тієї доброї, “правильної” дороги, з якої людина випадково з’їхала, тому що заблукала. Заблукати може кожен, правда ж? І ось людині, що заблукала, видно проїжджаючих повз. Саме тут розум бере кермо влади в свої руки і починає аргументовано “відмазувати” підсвідомість. Настає час вигадування самовиправдань на тему «чому неможливо вийти з глухого кута»: «кожна дорога закінчиться обов’язково глухим кутом», «я особливий, тому моє місце саме в глухому куті», «дорога життя – це ілюзія», ну і так далі.
Проїжджаючим повз іншим людям нема коли, вони не завжди можуть помітити безліч населених глухих кутів по сторонах, тому ті, хто сидить у глухому куті, після самопереконання себе, починають привертати увагу інших, розміщуючи транспаранти і плакати приблизно такого змісту: «Щастя на самоті», «виношу подяку за отримані уроки», «прощаю всіх». Це крик допомоги насправді.
Саме з таких глухих кутів виглядають самотні долі і згублені стартапи, що образилися на всіх, обманюють себе, хибно переконують інших у принади глухих кутів, озлоблені на навколишній світ. Це цвинтар людей і проектів, які поховали себе живцем і не вірять, у те, що дорога не закінчена і є шлях назад.
Що це? Гра людської свідомості та підсвідомості. Хто переможе? Ніхто. Можлива лише нічия. Тому що для усвідомлення своєї помилки необхідно відмовитися від підсвідомого страху можливої втрати та розчарування, яке диктує свою волю з минулого. Перемога розуму у чистому вигляді неможлива – переможе лише спільна перемога розуму та емоцій.