Зараз такий час, що закривати очі на очевидні речі, що стосуються факту перебування більшості людей у затяжному стресі, не допустимо.  Психологічне виснаження персоналу призводить до зниження задоволеності роботою, культивування позиції «від мене нічого не залежить», відсутності ініціативи, прояву апатії, ігнорування цілей діяльності та загального зникнення мотивації персоналу у такий період, коли бізнесу вкрай необхідно мати результативну діяльність команд.

Саме тому, ця тема є важливою та актуальною.  Давайте розберемо методи коректної психологічної підтримки та відновлення ресурсу персоналу у затяжних стресових ситуаціях.

Почнемо вже із стандартного методу – психологічних консультацій. Деякі компанії пропонують своїм працівникам таку опцію у формі бенефіту з частковою або стовідсотковою компенсацією  вартості консультації, інші наймають до штату корпоративного психолога, який проводить індивідуальні консультації в офісі або онлайн. Метод корисний та потрібний, але спрацьовує не завжди. Зараз поясню чому. Психологічна підтримка, якщо вона професійна, ініціюється користувачем цієї послуги. Тобто, для звернення до психолога потрібне самоусвідомлення того, що така допомога потрібна. Таке самоусвідомлення не всім дається легко, ще спрацьовують стереотипи минулих років про те, що звертатися до психолога – це зазнаватись у наявності психічної хвороби. Є ще одна причина – людина вважає, що вона просто втомилась і що справиться із своїм станом самостійно. Але не виходить.

Так що ж робити? Відпускати ситуацію на самоплив? Так не можна, тому що немотивовані люди наносять шкоду бізнесу. Давайте розглядати методи, що спираються на взаємодію у групах та можуть сприяти вирішенню цієї проблеми.

Розвиток емоційних компетенцій. Є показова статистика, яка свідчить про те, що чим вищий рівень EQ (емоційного інтелекту), тим краще людина може керувати своїм стресовим станом. Тренінг  Емоційний інтелект може стати тією соломинкою, за яку може ухватитись людина та витягнути себе із переддепресивного  стану через підвищення самооцінки та отримання знань і навичок управління своїми почуттями. Тренінг управління емоціями можна проводити для  команд різних підрозділів або формувати групу із числа керівників організації.  З програмою тренінгу “Розвиток емоційного інтелекту” можна ознайомитись тут

Розвиток критичного мислення. Базова компетенція, яка страхує від маніпуляцій, паніки, дозволяє дотримуватися інформаційної гігієни, вмикає раціоналізм та здібність управляти своїм життям. До речі, сукупність високого рівня EQ з розвинутим критичним мисленням мають прямий вплив на формування резільєнтності, що дозволяє виходити із стресових ситуацій не тільки без втрат, але ще й з вигодами для себе.

Бізнес-ретріти. Найменш розповсюджена та найбільш гуманніша технологія осмислення свого психологічного стану та відновлення ресурсу під керівництвом досвідчених тренерів  групи. Ретріт для бізнесу дозволяє активізувати духовну складову та перезавантажити учасників.  Ви можете організувати  корпоративний ретріт або компенсувати участь у такому заході одному чи декільком працівникам.  Специфіка формування групи на ретріт наступна – учасники повинні приймати участь у такому заході тільки за бажанням. Бізнес-ретріт – це не командний тренінг, а персональна допомога учасникам, яку вони отримають через тілесні та емоційно-духовні практики. Завчасно проінформувавши персонал про ретрит, ви можете отримати відгук всього від 5-10% своїх працівників, які висловлять бажання прийняти участь у заході, і це є абсолютно нормальним.

Ці методи можуть бути використані окремо або в комбінації для максимальної ефективності в управлінні стресом та відновленні ресурсів персоналу у складних ситуаціях. Головне, щоб така наявна проблема не ігнорувалась, тому що методи коректної психологічної підтримки та відновлення ресурсу персоналу відіграють ключову роль у забезпеченні ефективності персоналу.

Ірина Тарасова, CEO, бізнес-тренер ВІЧЕ КОНСАЛТИНГ

Що ж відбувається, якщо фактори зовнішнього середовища сприймаються неадекватно, на основі домінуючого впливу стереотипів, що сформувалися внаслідок травмуючих подій минулого чи страхів перед майбутнім? Відповідь очевидна – людина не усвідомлює помилку і починає облаштовуватися у знайденому глухому куті. Облаштовуватись тільки тому, що не бачить дороги назад. Не бачить. Хоча вона є.

Однак глухий кут знаходиться недалеко від тієї доброї, “правильної” дороги, з якої людина випадково з’їхала, тому що заблукала. Заблукати може кожен, правда ж? І ось людині, що заблукала, видно проїжджаючих повз. Саме тут розум бере кермо влади в свої руки і починає аргументовано “відмазувати” підсвідомість. Настає час вигадування самовиправдань на тему «чому неможливо вийти з глухого кута»: «кожна дорога закінчиться обов’язково глухим кутом», «я особливий, тому моє місце саме в глухому куті», «дорога життя – це ілюзія», ну і так далі.

Проїжджаючим повз іншим людям нема коли, вони не завжди можуть помітити безліч населених глухих кутів по сторонах, тому ті, хто сидить у глухому куті, після самопереконання себе, починають привертати увагу інших, розміщуючи транспаранти і плакати приблизно такого змісту: «Щастя на самоті», «виношу подяку за отримані уроки», «прощаю всіх». Це крик допомоги насправді.

Саме з таких глухих кутів виглядають самотні долі і згублені стартапи, що образилися на всіх, обманюють себе, хибно переконують інших у принади глухих кутів, озлоблені на навколишній світ. Це цвинтар людей і проектів, які поховали себе живцем і не вірять, у те, що дорога не закінчена і є шлях назад.

 Що це? Гра людської свідомості та підсвідомості. Хто переможе? Ніхто. Можлива лише нічия. Тому що для усвідомлення своєї помилки необхідно відмовитися від підсвідомого страху можливої втрати та розчарування, яке диктує свою волю з минулого. Перемога розуму у чистому вигляді неможлива – переможе лише спільна перемога розуму та емоцій. 

Помітити щастя у повсякденному житті непросто. Воно маскується. Ховається за суєтою, дрібними негараздами та страхами. Навіщо? Напевно, для того, щоби ми постаралися його знайти. Як у грі в хованки, пам’ятаєте?

Здогадатися, побачити та спіймати. Спіймати для того, щоб воно йшло поряд. Завжди.

Я не боюся сказати, що вмію відчувати щастя. Вперше я відчула щастя несподівано.

Було сонце, яскравий осінній день, а під ногами шелестіло листя. І ще… Ми посміхалися. Один одному. Ми були щасливі. У той момент я і зрозуміла, що завжди говоритиму собі, що щаслива тоді, коли це відбувається.

Щоб жити справжнім життям.

The post ЩАСТЯ first appeared on Ірина Тарасова.]]> https://tarasova.com.ua/blog-uk/i-cze-tezh-projde-znayuchi-pro-pohodzhennya-cziyeyi-frazi-nikoli-ranishe-ne-chitala-povnu-versiyu-istoriyi-yiyi-viniknennya/ Fri, 20 Dec 2019 11:12:32 +0000 https://tarasova.com.ua/bez-kategori%d1%97/lorem-ipsum-psevdo-latinskij-tekst-kotoryj-ispolzuetsya-dlya-veb-dizajna-9/ ПРИТЧА ПРО КІЛЬЦЕ ЦАРЯ СОЛОМОНА Жив був цар Соломон. Незважаючи на те, що він був Детальніше...